СЕРПЕНЬ
Йшли з серпами в поле жниці У далекій давнині:
Вже покошена пшениця,
Треба жати ячмені.
Сонце жниць пекло нестерпно, Руку муляли серпи.
Клав у копи місяць Серпень Потом зрошені снопи. Гуркотять в степах комбайни,- Наших нив не вижне серп! Тільки місяць урожайний Зветься Серпнем дотепер.
Наталя Забліла
Вірші про літо
Літо
Зеленая травичка,
прозорая водичка,
Край водички — дубочок,
За дубочком —лісочок.
А у лісі ягідки,
І квітоньки, і пташки,
І зайчики малесенькі,
І білочки рудесенькі.
К.Перелісна
А метеликам весело
А метеликам — весело,
а метеликам — смішно,
бо метеликам вересень
щось наспівує ніжне.
Бо метеликам сонечко
білі крильця лоскоче,
а довірливі соняхи
з ними гратися хочуть.
І метелики світяться
свічечками в блакиті,
бо маленьким не віриться,
що кінчається літо
Сліпий дощ
Дозріли жито і пшениця,
Комбайн спішить на косовицю.
І, як навмисне, в день такий
Прийшов на поле дощ сліпий.
Йому кричать: "Не заважай
Збирати людям урожай!
Іди собі гуляти в ліс!"
А дощ пішов на сінокіс.
І тут йому не раді теж:
"Ти наше сіно зіпсуєш!
Іди собі на болота!"
А дощ вертається в жита.
Іде і журиться, що всюди
Женуть його із поля люди,
Хоча раніш не проганяли,
А скрізь, як гостя, зустрічали.
ЛИПЕНЬ
Місяць липень — середина літа.
Сяють дні промінням золотим, Медоносна липа вся у цвіті,
І повітря пахне цвітом тим.
Спіє жито на колгоспнім полі,
Коник у траві не замовка.
Радості тепер в дітей доволі:
Кличе їх і поле, і ріка.
Добре сіно у лугах згрібати
Чи носити воду косарям.
Праці є приємної багато
Загорілим молодим рукам.
В. Ткаченко
